12 серпня у Києвв відбувся з’їзд та збір Палати представників регіональних молодіжних конгресів Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.
У складі делегації Одеської області взяла участь членкиня Молодіжного конгресу Одещини, представниця Роздільнянської міської територіальної громади Юлія ДИКАЛ.
Делегати 24-х Молодіжних конгресів з усієї України зібрались для отримання нових знань та покращення якості комунікації між регіональними конгресами з метою подальшої співпраці.
Спікерами виступили: Руслан Стефанчук – голова Верховної Ради України; Віктор Микита – заступник керівника Офісу Президента України; Матвій Бідний – Міністр молоді та спорту України; Віталій Безгін – Міністр з питань громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України.
Збір пройшов у форматі панельної дискусії, де у делегатів була змога поставити питання, які їх цікавлять, з приводу роботи молодіжних конгресів у громадах, їх зв’язок з Верховною Радою України та дорадчими органами.
Делегати набули безцінного досвіду спілкування з представниками влади, отримали від них поради з їх життєвого шляху та бачення подальшого розвитку молоді України, і тепер готові до реального впровадження ініціатив у своїх регіонах. Наприкінці зустрічі була змога поспілкуватись з іншими представниками молоді з державних організацій та професійного спорту.
Після повернення зі з’їзду регіональних молодіжних конгресів до Роздільної редакція зустрілася з представницею громади Юлією Дикал, аби детальніше поговорити про результати участі у заході. Ми дізналися, які питання вдалося порушити під час з’їзду, які нові можливості та контакти він відкрив для молоді громади, а також які ідеї й ініціативи Юлія планує реалізовувати найближчим часом.
– З якими очікуваннями ти їхала на з’їзд і чи справдилися вони?
– Я їхала на з’їзд насамперед із бажанням не просто представляти Роздільнянську громаду, а й почути, чим живе молодь інших регіонів України. Мені було важливо зрозуміти, які проблеми вони бачать, які рішення вже працюють у їхніх громадах і що з цього досвіду ми могли б використати у себе.
Очікування справдилися навіть більше, ніж я розраховувала. Я отримала можливість безпосередньо поспілкуватися з представниками молоді з різних регіонів, поставити питання представникам центральної влади та професійним спортсменам і зрозуміти, що голос молоді справді може бути почутий на всеукраїнському рівні
– Які питання, важливі для молоді Роздільнянської громади, вдалося обговорити та які відповіді ти отримала?
– Для мене було важливо порушити питання, які стосуються не лише Роздільнянської громади, а й багатьох невеликих громад України: як молоді отримувати більше можливостей для розвитку, як впливати на рішення місцевої та центральної влади, як розвивати спорт і молодіжну інфраструктуру та як створювати більше можливостей для просування невеликих громад на всеукраїнський та навіть міжнародний рівень співпраці.
Особливо важливою для мене була тема майданчиків взаємодії молоді з центральною владою. Ми отримали розуміння, що сама Палата і Конгрес можуть стати таким постійним каналом: молодь формує пропозиції на регіональному рівні, вони узагальнюються, виносяться на рівень Конгресу та можуть бути донесені до відповідних міністерств і державних органів. На виході ми отримуємо певний механізм, що формує конкретний подальший рух – пропозиція, робоча група, спільний проєкт або відповідь профільного органу. Сам конгрес вже є суцільним рішенням та поштовхом для розвитку громади.
– Які цікаві практики інших регіонів можна було б застосувати у нашій громаді?
–Найцінніше – це можливість побачити, що одна й та сама проблема в різних громадах може вирішуватися абсолютно по-різному. Мені особливо цікаві практики, пов’язані з молодіжними просторами, залученням молоді до місцевого самоврядування, спортивними клубами та підтримкою молодіжних ініціатив.
Думаю, для Роздільнянської громади було б корисно не просто копіювати чийсь досвід, а адаптувати найкращі ідеї до наших реальних потреб. Наприклад, створювати більше можливостей, де молодь могла б не лише проводити час, а й навчатися, працювати над власними проєктами та безпосередньо взаємодіяти з представниками громади.
– Які ідеї чи ініціативи після з’їзду ти плануєш реалізувати у Роздільнянській громаді?
– Після з’їзду хочеться, насамперед, не залишити отримані знання просто як особистий досвід, а передати їх громаді. Планую провести стратегічну зустріч із молодіжною радою та представниками ініціативної молоді. Для нас важливо зараз продумати максимально ефективні шляхи співпраці ради та конгресу, продумати незупинний канал передачі інформації на різні рівні. Я хотіла б працювати над тим, щоб молодь мала більше можливостей висловлювати свої ідеї та бачити результат від власної участі. Зокрема, цікаво було б розвивати формати молодіжних зустрічей і обговорень, де молоді люди могли б самі визначати проблеми, які для них є актуальними, та спільно шукати рішення. Також хочу налагоджувати співпрацю з молодіжними представниками інших громад, щоб ми могли обмінюватися досвідом і реалізовувати спільні ініціативи.
– Чи з’явилися нові контакти або можливості для майбутньої співпраці?
– Так, і для мене це один із найважливіших результатів з’їзду. З’явилися контакти з представниками молоді інших областей, і це відкриває можливість не просто спілкуватися, а об’єднуватися навколо конкретних проблем та створювати міжрегіональні проєкти. Також важливо, що ми отримали можливість безпосередньо комунікувати з представниками центральної влади. Це дає розуміння, що якщо в громаді виникає проблема, яка потребує рішення на державному рівні, у нас є можливість винести її через регіональний молодіжний конгрес і Палату на ширший рівень. Окремо для мене цікавим є напрям співпраці з європейськими партнерами. Я думаю, що наступним кроком має бути не просто участь української молоді в міжнародних заходах, а створення довготривалих партнерств між українськими та європейськими громадами, де молодь буде одним із ключових учасників.
– Що, на твою думку, допоможе молоді активніше впливати на розвиток нашої громади?
– На мою думку, тут потрібні три речі: можливість бути почутими, реальний механізм впливу та розуміння результату. Молодій людині недостатньо сказати: «Ми готові вас вислухати». Вона має розуміти, куди саме може звернутися зі своєю ідеєю, хто її розгляне, як вона може бути реалізована і чому певна пропозиція була або не була підтримана. Саме тому я бачу в Палаті регіональних молодіжних конгресів дуже важливий інструмент. Вона може стати своєрідним «містком»: молода людина → громада → регіональний молодіжний конгрес → Палата → центральний орган влади. І якщо цей шлях працюватиме не лише формально, а молодь бачитиме реальний результат своїх пропозицій, я думаю, що її активність суттєво зростатиме.
Інтерв’ю взяла Наталя БУКОВСЬКА
